Захист авторського права і суміжних прав у кримінальному законодавстві деяких європейських країн

Демидович Євгенія Григорівна,

 Молодший науковий співробітник Науково-дослідного

 інституту інтелектуальної власності

Національної академії правових наук України;

Прохоров-Лукін Григорій Вікторович,

 Кандидат юридичних наук, завідувач відділом судових експертиз Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України

В Україні, як і у більшості держав світу, існує система нормативно-правових актів, спрямованих на охорону авторського права та суміжних прав. Таким чином держава виконує одну із своїх найважливіших функцій, що закріплена в статті 41 Конституції України [1], а саме – забезпечення охорони прав людини на результати її інтелектуальної, творчої діяльності.

Проте вітчизняне законодавство у сфері інтелектуальної власності, зокрема авторського права та суміжних прав, досить „молоде”, порівняно з законодавством багатьох європейських країн і потребує вдосконалення.

Ефективним методом удосконалення вітчизняного законодавства є вивчення та творче використання закордонних правових джерел, в тому числі джерел кримінального законодавства, які містять норми, спрямовані на захист авторського права та суміжних прав. З цією метою було проведено вивчення законодавства Австрійської Республіки та Королівства Данія.

В Австрійській Республіці авторське право на твори літератури та мистецтва, а також суміжні права регулюються Федеральним Законом Австрійської Республіки (ФЗАР) „Про авторське право на твори літератури і мистецтва та суміжні права” (Federal Law on Copyright in Works of Literature and Art and on Related Rights), який містить й положення кримінально-правового характеру.

Згідно зі ст. 86 цього Закону, кримінальній відповідальності підлягають особи, які без дозволу правовласника у будь-який спосіб використовують твори літератури чи мистецтва, в тому числі шляхом відтворення, поширення, виконання творів літератури та музики, внесення в них змін. Кримінально карними порушеннями також вважаються здійснювані без дозволу правовласника трансляція телепередач, творів літератури або музики, а також їх відтворення повністю або окремими частинами, використання фотографії або звукових записів, право власності на які належать виробникам, використання баз даних, права на які належать приватній особі.

Статтею 91 ФЗАР визначено, що вищевказані злочини караються позбавленням волі, яке не перевищує шість місяців, або штрафом, що не перевищує 360 добових окладів. Разом із цим, цією статтею встановлено, що не є злочином правопорушення, якщо воно стосується лише несанкціонованого відтворення або несанкціонованої запису декламації або відтворення для особистого користування або для особистого користування іншої особи, яке здійснюється безкоштовно.

Також цей Закон передбачає кримінальну відповідальність за випуск у цивільний обіг із комерційною метою будь-якого пристрою, призначеного для полегшення несанкціонованого видалення інформації з ЕОМ, або обходу будь-якого технічного засобу, що охороняє програми та інформацію, що містяться на жорсткому диску ЕОМ.

Кримінальну відповідальність несе не лише правопорушник, а й власник або директор підприємства, який не перешкоджає здійсненню правопорушень його службовцем або агентом.

Обтяжливою обставиною для призначення покарання є здійснення будь-якого порушення авторського права або суміжних прав під час здійснення торговельної діяльності. Винна у цьому особа підлягає покаранню у вигляді позбавлення волі строком до 2 років.

Згідно зі ст. 91 ФЗАР, злочинець зазнає кримінального переслідування тільки на вимогу особи, права якої порушені. Це положення, на наш погляд, представляє особливий інтерес. По-перше, це положення відображає принцип, що переслідування порушника є правом автора (правовласника), а не його обов’язком. Відповідно, підтримка автора державою здійснюється коли автор має намір реалізувати це право. При цьому враховується, що не всі автори мають намір переслідувати порушників, а правовласникам може бути навіть вигідно, що їх права порушуються певний час, що дозволяє їм заощадити кошти на рекламу, створення мережі дистрибуції тощо. По-друге, це положення орієнтує сторони конфлікту на вирішення спорів по за межами кримінального судочинства, що сприяє зменшенню навантаження відповідних судів. По-третє, підвищується відповідальність правовласників при порушенні карної справи [2].

У Королівстві Данія норми кримінального характеру, спрямовані на захист авторського права та суміжних прав, містяться у Зведеному Законі Королівства Данія (ЗЗКД) „Про авторське право” (Consolidated Act on Copyright), останні зміни до якого були внесені у 2010 році. Згідно з цим Законом кримінальна відповідальність настає як при прямому, так і при непрямому умислі (груба недбалість).

Частина друга статті 76 Закону визначає, що умисне порушення прав власників які отримали належним чином, документи, що підтверджують їх право власності на твори, у вигляді будь-якого використання твору, виробництва копій або розповсюдження копій серед широкої громадськості без належного дозволу правовласника, карається позбавлення волі терміном на 1 рік і 6 місяців, якщо більш суворе покарання не передбачено статтею 299^b Кримінального кодексу Королівства Данія. Особливо обтяжливою обставиною вважають злочини, які мають комерційний характер, стосуються виробництва або реалізації значного числа копій, або у випадках, коли твори, виконання або постановки були доступні широкому колу громадськості.

Якщо примірники творів і виконань або спектаклів, які знаходяться під захистом, у відповідності до норм ЗЗКД, були виготовлені за межами Данії без спеціального дозволу правовласника, винна особа карається штрафом. Штраф накладається також на будь-яку особу, яка навмисно або з грубої недбалості імпортує такі екземпляри з тим, щоб зробити їх доступними для громадськості.

Стаття 80 ЗЗКД визначає, що за порушення прав інтелектуальної власності можуть підлягати покаранню у вигляді штрафу, згідно з положеннями глави 5 Кримінального кодексу й юридичні особи (компанії тощо). Положення про кримінальну відповідальність юридичних осіб застосовуються до будь-якої юридичної особи, включаючи товариства, акціонерні компанії, кооперативні товариства, асоціації, фонди, майнові комплекси, муніципалітети та органи державної влади. Крім того, це положення застосовується до підприємств однієї особи, тобто приватних підприємців, якщо з урахуванням їх розміру і організації вони прирівнюються до компаній.

Органи державної влади та муніципалітетів можуть підлягають покаранню тільки за діяння, вчинені в процесі виконання ними функцій, які прирівняні до функцій, здійснюваних фізичними або юридичними особами [4].

Судочинство відносно порушень, зазначених у нормах ЗЗКД, повинно бути розпочато на прохання потерпілої сторони, тобто правовласника або зацікавленої особи, як і за законодавством Австрії.

Цікаво, що у випадку смерті автора, судовий розгляд щодо порушення його прав може бути розпочато після його смерті на прохання одного з подружжя, або родича по прямій висхідній лінії, або будь-якими сестрами, або братами.

Кримінальну справу відносно особи, яка порушила права автора або власника майнових прав, може бути порушено органами державної влади тільки в тих випадках, коли таке порушення може нанести шкоду культурним інтересам населення. Тобто суспільні інтереси, які покликана захищати держава, відділено від комерційних інтересів приватних осіб та компаній.

При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховуються такі обставини, як втрата прибутку й форма вини особи. У випадках порушення прав немайнового характеру потерпілої особи закон також передбачає компенсацію.

Відповідно до законодавства Данії, суд може у вироку вирішити, що копії, що порушують право на твір, повинні бути: a) відкликані з каналів торгівлі; b) остаточно вилученими з каналів торгівлі; c) знищеними; d) переданими правовласнику.

Таким же чином суд вирішує питання стосовно матеріалів, інструментів тощо, які використовувалися для незаконного виробництва або застосування примірників твору. Такі заходи здійснюються без будь-якої компенсації правопорушнику і не мають ніякого впливу на будь-які можливі компенсації потерпілому. При прийнятті рішення щодо вживання вищевказаних заходів також враховуються інтереси третіх осіб [3]. У ЗЗКД розміри штрафів не зазначені, проте вони містяться в Кримінальному кодексі, який визначає всі види штрафів і поділяє їх на 5 рівнів, та пропонує альтернативне покарання у вигляді штрафо-днів: 1) 0-499 Датських крон – 2 дня; 2) 500-999 Датських крон – 4 дня; 3) 1,000-3,999 Датських крон – 6 днів; 4) 4,000-5,999 Датських крон – 8 днів; 5) 6,000-10,000 Датських крон – 10 днів [4].

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Федеральний Закон Австрійської Республіки «Про авторське право на твори літератури і мистецтва та суміжні права» (Federal Law on Copyright in Works of Literature and Art and on Related Rights) http://www.wipo.int/wipolex/en/details.jsp?id=204
3. Зведений Закон Королівства Данія «Про авторське право» (Consolidated Act on Copyright) / [Електронний ресурс]: http://www.wipo.int/wipolex/en/details.jsp?id=7394
4.  Уголовный кодекс Дании / Научное редактирование и предисловие С.С.Беляева, к.ю.н. (МГУ им. М.В.Ломоносова) / Перевод с датского и английского канд юрид наук С.С.Беляева, А.Н.Рычевой. – СПб: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001 – 230с.