Поліщук Сергій Володимирович,
Адвокат, магістрант Відокремленого структурного підрозділу ,,Інститут інтелектуальної власності Національного університету Одеська юридична академія” в м. Києві
Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” визначає поняття „знак” і „доменне ім’я”: знак – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб; доменне ім’я – ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті [1].
Завдання товарного знака полягає в і ідентифікації виробника конкретного товару чи послуги та індивідуалізації товарів і послуг. Натомість доменне ім’я має іншу мету та не призначене для орієнтування споживача на ринку товарів і послуг. Доменне ім’я є аналогом інформації, пов’язаної з адресою. Можливість виготовляти товари і надавати послуги без реєстрації знака існує. Водночас, особливість Інтернету полягає в тому, що технічно неможливо розмістити в Інтернеті інформацію на сайті, який немає імені.
Товарні знаки в доменних іменах широко використовуються для створення у споживачів асоціативного зв’язку між діяльністю тієї чи іншої компанії та її сайтом в мережі Інтернет. Тому доменне ім’я фактично стає засобом індивідуалізації товарів і послуг. Ураховуючи різну правову природу товарного знаку та доменного імені, останнє може використовуватися лише як аналог засобу індивідуалізації. Принаймні поки інше не визначено законодавцем.
У 2002 році до ст. 16 ЗУ „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” було внесено норму, згідно з якою використанням торговельної марки визнавалося, зокрема, використання доменних імен, тотожних чи подібних до знака настільки, що їх можна сплутати. В подальшому ст. 16 вказаного закону було викладено у новій редакції: від 2003 року використанням торговельної марки визнається, зокрема, застосування її у доменних іменах. Крім того, згадана вище ч.1 ст. 4 ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції” також визначає умови, за яких використання без дозволу чужих позначень визнається недобросовісною конкуренцією [2]. Тому одним із способів захисту прав на доменні імена є захист права на торгівельні марки.
В Інтернет-галузі регулятором управління доменним простором є недержавна Інтернет-Корпорація з призначення імен та адрес (ICANN). Під час реєстрації імені у національному доменному просторі, реєстратори імен авторизуються з ICANN.
Порядок реєстрації доменних імен у домені .uа регламентують „Правила домену UA”, що набули чинності 27.07.2001 р. і змінені 15.09.2002 р.[3]. Правила створюють умови для узгодження доменного імені зі знаком для товарів і послуг. Зокрема, до заходів, які носять попереджувальний характер щодо порушень права використання інтелектуальної власності у мережі Інтернет, належить обов’язок реєстранта надати перед реєстрацією доменного імені в зоні .UA документи, що підтверджують права на товарний знак, тотожній реєстрованому домену. В доменному просторі України, за наявності вже зареєстрованої торгової марки, отримання аналогічного доменного імені унеможливлене внаслідок перевірки на так звану „доменну чистоту”.
Кожне доменне ім’я в мережі Інтернет унікальне. Однак цілком можливим є існування тотожних словесних знаків для товарів і послуг. Вони можуть бути подібні за написанням, але заявлених у різних класах МКТП. У такому випадку може виникнути ситуація, коли на доменне ім’я претендуватимуть власники подібних словесних товарних знаків, заявлених у різних класах. З цього приводу Правила не містять чітких вказівок. За таких умов, фактично буде застосовуватись принцип першовикористання, який, як це вбачається зі змісту ст.489 ЦК України, цілком допустимий у випадках використання комерційних (фірмових) найменувань [4]. Також має враховуватись ст.8 Паризької конвенції з охорони промислової власності [5].
Вирішення спірних питань з приводу доменних імен передбачене згаданими вже „Правилами домена UA”, і „Правилами розгляду спорів про доменні імена” (www.icann.org/udrp/udrp-po-Iicy-24oct99.htm) [6]. На недобросовісну особу можливо впливати за допомогою Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції”. Оскільки в доменному імені, яке вже використовується порушником, присутнє фірмове найменування чи словесний товарний знак, такі дії мають ознаки, що підпадають під дію статті 4 цього Закону.
Для вирішення доменних спорів Інтернет-Корпорацією з призначення імен та адрес (ICANN) створено спеціалізований міжнародний арбітраж. Особливості провадження по такій категорії справ визначаються Уніфікованою політикою вирішення спорів про доменні імена (UDRP) [7]. Також враховуються Правила застосування Уніфікованої політики вирішення спорів про доменні імена (UDDRP) [8].
Для відкриття провадження необхідно направити скаргу до спеціалізованої арбітражної установи, перелік яких розміщено на сайті ICANN – www.icann.org. Однією з найбільш відомих організацій, які розглядають такі спори, є Центр арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
У випадку звернення до арбітражної установи, скарга направляється у паперовій та електронній формах та повинна містити ряд обов’язкових елементів: відомості про скаржника; відомості про фактичного утримувача доменного імені (відповідача); інформація про доменне ім’я, яке є предметом спору; відомості про організацію, яка зареєструвала доменне ім’я; пропозиції щодо складу арбітрів, які розглядатимуть скаргу тощо.
Опис підстав скарги повинен містити докази наявності трьох фактів: скаржник має право на знак для товарів і послуг, який є ідентичним або схожим до ступеня змішування зі спірним доменним іменем; відповідач немає прав або законних інтересів відносно спірного доменного імені; відповідач зареєстрував та використовує спірне доменне ім’я недобросовісно.
Зміст Уніфікованої політики вирішення спорів про доменні імена вказує на те, що факт відсутності у відповідача прав та законних інтересів відносно спірного доменного імені презюмується і обов’язок доведення протилежного покладається на відповідача. Про наявність у відповідача прав та законних інтересів на спірне доменне ім’я можуть свідчити такі обставини: до початку використання спірного доменного імені відповідне ім’я використовувалося відповідачем добросовісно для пропозиції товарів та послуг; відповідач був відомий під іменем (назвою), яка відповідає доменному імені (навіть у випадку відсутності у відповідача прав на відповідний знак для товарів та послуг); використання відповідачем доменного імені відбувалося законно та добросовісно без наміру одержання прибутку та введення споживачів в оману або без мети розчинення знаку для товарів і послуг.
Уніфікована політика вирішення спорів про доменні імена містить приблизний перелік обставин, що свідчить про недобросовісність використання відповідачем спірного доменного імен. Такими обставинами можуть бути реєстрація відповідачем спірного доменного імені з головною метою подальшого продажу або передачі на інших підставах скаржнику, який є володільцем прав на відповідний знак для товарів і послуг, або конкурентові скаржника за ціною, що перевищує витрати на реєстрацію цього доменного імені. Такою обставиною також може вважатися реєстрація відповідачем доменного імені з метою унеможливлення реєстрації належного скаржникові доменного імені в якості доменного імені. До обставин, що можуть свідчити про недобросовісне використання відповідачем спірного доменного імені, віднесено навмисну спробу відповідача привернути з комерційною метою користувачів мережі Інтернет до свого веб-сайту шляхом реєстрації і використання доменного імені, схожого до ступеню змішування із знаком для товарів і послуг скаржника.
До скарги мають бути додані документи, що обґрунтовують всі вказані вище обставини. Крім того, скарга повинна містити інформацію про засіб правового захисту права на спірне доменне ім’я: скасування реєстрації доменного імені, передача спірного доменного імені скаржникові тощо.
За загальним правилом, розгляд скарги відбувається без особистої участі сторін або їх представників у строк до 14 днів з дня призначення складу арбітрів. З огляду на те, що офіційно акредитовані реєстратори доменних імен визнають обов’язкову силу рішень організації, уповноваженої розглядати спори про доменні імена, проблем з виконанням таких рішень не виникає.
Арбітражний механізм вирішення спорів про доменні імена, що зареєстровані у родових доменах верхнього рівня .com та .net, є досить ефективним. Він позбавляє необхідності вирішувати питання про право, що підлягає застосуванню, не потребує тлумачення права, вимагає лише документального доведення певних формалізованих обставин, не потребує фізичного представництва інтересів сторін у певній країні, має дієвий механізм виконання прийнятих рішень та, нарешті, не займає багато часу.
Список використаних джерел:
1. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”// юридична база даних „Ліга”// www.liga.com.ua.
2. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”// юридична база даних „Ліга”//www.liga.com.ua.
3. „Правила домену UA”//
http://www.hostmaster.net.ua/policy/Policy_of_.UA.html.
4. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
5. Конвенція, Країни – учасниці, від 20.03.1883, „Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року”)”// юридична база даних „Ліга”. – www.liga.com.ua.
6. „Правила розгляду спорів про доменні імена”
http://www.hostmaster.net.ua/policy/Policy_of_.UA.html.
7.Уніфікована Політика вирішення спорів про доменні імена (UDRP)// www.icann.org.
8.Правила застосування Уніфікованої політики вирішення спорів про доменні імена (UDDRP)// www.icann.org.
Пінгбек: ______________________________________________________________