Особливості застосування адміністративних стягнень за порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності


Тараненко Сергій Михайлович,

Кандидат юридичних наук, доцент

кафедри інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького

 

 

Останнім часом в Україні спостерігається тенденція щодо збільшення кількості порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності, що, безумовно, тягне за собою накладення адміністративних стягнень.

У літературі справедливо зазначається, що вони посідають особливе місце в системі примусових заходів. Особливість заходів адміністративного стягнення полягає в тому, що вони мають яскраво виражений “санкційний характер”, цим різняться від інших видів примусових заходів [1, 163].

Загальновідомо, що адміністративне стягнення завжди спирається на санкцію, яка є структурною частиною правової норми та закріплює можливість застосування державного примусу, враховуючи накладення його на порушника. Це підсумовувальний акт усього процесу притягнення до відповідальності. Від характеру і природи стягнення, застосовуваного до порушника прав інтелектуальної власності, значною мірою залежить ефективність усієї  процедури  притягнення його до відповідальності.

За сучасних умов адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності передбачена рядом статей Кодексу про адміністративні правопорушення України – ст. ст. 51- 2, 164- 3, 164- 6, 164 – 7, 164 – 9,164 – 13 та ст. 345 Митного кодексу України   ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території з комерційною метою товарів із порушенням права інтелектуальної власності  [2, 70]. Аналіз санкцій зазначених статей показує, що до осіб які, вчинили вищеназвані правопорушення, можуть бути застосовані грошові та майнові стягнення. З поміж них такі, як штраф та конфіскація предмета, що став знаряддям здійснення  або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

До того ж використання цих санкцій є особливим методом боротьби із порушенням прав на об’єкти права у сфері інтелектуальної власності. Водночас, як показує правозастосовна практика уповноважених державою органів, значна кількість порушень законності допускається саме при застосуванні ними адміністративних санкцій. Так, аналіз судової практики у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності свідчить про те, що судді не завжди правильно встановлюють сам об’єкт протиправного посягання у випадках, передбачених ст. 51- 2 КпАП України, через що приймають судові рішення і призначаючи конфіскацію предметів, які не є незаконно виготовленими й не належать до обладнання і матеріалів, що використовуються для незаконного виготовлення продукції. Як підтвердження цьому наведемо такий приклад. Київський районний суд Харкова постановою від 26.05.03 р. притягнув до адміністративної відповідальності за правопорушення, склад якого передбачений ст. 51–2 КпАП України, із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та конфіскацією в дохід держави системного блоку на базі процесора АМD АТLON із жорстким диском загальною вартістю 3 тис. грн. Аналізуючи матеріали справи, зясовуємо громадянин С. був притягнутий до адміністративної відповідальності за використання на двох системних блоках комп’ютерної програми “Windows XP”, документи на придбання  якої, а також  її  реєстраційний номер, були  відсутні.

Правильно кваліфікувавши дії правопорушника за ст. 51–2 КпАП, суд водночас невірно застосував конфіскацію вказаного вище обладнання, оскільки об’єктом права інтелектуальної власності компанії  „Microsoft” є лише комп’ютерна програма  „Windows XP”, а не пристрої, на які вона встановлюється.

Характерною є також справа за ст. 51–2 КпАП України  щодо М.Л., який продавав контрафактні примірники комп’ютерних програм та ігор на CD-ROM дисках. Із її матеріалів  вбачається, що при перевірці торгового місця, яке належить приватному підприємцю С. проведеної 15.02.2003р., у присутності реалізатора М.Л. виявлено комп’ютерні програми та ігри на компакт-дисках, на упаковках яких були відсутні контрольні марки. За результатами перевірки вилучено 275 компакт-дисків із комп’ютерними програмами, які направлені для експертного дослідження до об’єднання підприємств „Український Музичний Альянс” щодо встановлення суб’єктів авторського та суміжних прав, а також контрафактності вилученого. У висновку експертизи судовий експерт М. зазначив, що суб’єктів авторського права на фонограми та комп’ютерні програми, які записані на вилучених компакт-дисках (наявний повний перелік вилученого), на території України не встановлено; представлені для дослідження примірники фонограм на компакт-дисках та комп’ютерні програми, зазначені в переліку, є  контрафактними, оскільки відсутні номери міжнародної системи товарної нумерації, а також SID коди IFDI, які наносяться на всі ліцензійні компакт-диски при їх виготовленні; поліграфічними є „урізаними” викладки: за форматом і змістом, які не містять інформації про виконавця;  колоратура, а також контрастність зображень не відповідає вимогам, зазначеним на оригінальних упаковках; на зворотній стороні упаковок у лівому куті відсутні контрольні марки. Суддя виніс постанову притягнути М.Л. до адміністративної відповідальності за ст. 51–2 КпАП та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. із конфіскацією незаконно виготовленої продукції, мотивуючи своє рішення тим, що правопорушник розповсюджував аудіовізуальні товари на  CD-ROM дисках, що є контрафактними. Однак саме розповсюдження примірників комп’ютерних програм, записаних на компакт  дисках без контрольних марок, є об’єктивною стороною правопорушення і відповідальність за це передбачена ст. 164-9 КпАП України. Крім того, особи які уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення його не склали щодо приватного підприємця, якому належать торгове місце і який забезпечував реалізатора М.Л. товаром. Вилучена продукція не належала власнику М.Л., тому рішення про конфіскацію CD-ROM дисків суперечить положенням ст. 29 КпАП України (Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення) [3].

Потрібно сказати і проте, що судді неоднаково вирішують питання про вилучену продукцію в разі пропущення двомісячного строку. Натомість у ст. 247 КпАП України наведено перелік обставин, за наявності яких справа про адміністративне правопорушення має бути закрита. Зокрема, у п.7 передбачено закриття справи у разі пропущення двомісячного строку [4]. Отже, у такому випадку особа має бути звільнена від адміністративної відповідальності. А в разі звільнення від відповідальності до особи не може бути застосовано адміністративне стягнення. Тільки на підставі такого підходу необхідно виносити рішення про закриття справи, лише така практика є правильною. Неприпустимо виносити рішення про конфіскацію вилученої продукції за умови закриття справи на підставі п.7 ст. 247 КпАП України, оскільки це суперечить положенням ст. 24, 29 Кодексу, відповідно до яких конфіскація предмета, що став безпосереднім об’єктом правопорушення, є видом адміністративного стягнення, яке не можна накладати у разі закінчення строків, передбачених ст. 38 КпАП України.

Отже, законність накладення адміністративних стягнень за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності привертає дедалі більшу увагу дослідників. Спираючись на наведені вище факти маємо акцентувати увагу на виконання загальних правил при застосуванні адміністративних стягнень, який  має ґрунтуватись насамперед на неухильному додержані принципу законності. Крім того, відповідно до ст. 33 КУпАП України, стягнення за адміністративне правопорушення у сфері  інтелектуальної власності необхідно накладати  в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за його вчинення, у точній відповідності до Кодексу та інших актів про адміністративні правопорушення. Це означає, що за вчинений проступок накладається стягнення  тільки того виду, який встановлений в санкції Кодексу та в точно визначених законом межах з дотриманням також інших вимог.

 

Список використаних джерел:

  1. Матіос А.В. Адміністративна відповідальність посадових осіб. – К. – Знання 2007. – 223 с.
  2. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності в Україні. Навч. посіб. – К.: Інститут інтелектуальної власності: 2006. – 88 с.
  3. Узагальнення застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності (ст. 51–2, 164–9 КпАП України). підготовлене суддею Верховного Суду України М.А.Колесніком, старшим консультантом управління узагальнення судової практики І.Б.Лавровською та головним консультантом  Управління  А.І.  Смолкіною  від  1.01.2006р. – http//zakon.rada.gov.ua.
  4.  Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково – практичний коментар  Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний та ін.: – К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008.– 781 с.

 

 

 

 

 

 


This entry was posted in Архів. Bookmark the permalink.

One Response to Особливості застосування адміністративних стягнень за порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності

  1. Pingback: ______________________________________________________________

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *