Тараненко Сергій Сергійович,
Магістрант Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького
Одним із найважливіших напрямків розвитку сучасного суспільства є підвищення ефективності використання об’єктів інтелектуальної власності. З плином часу цінність інтелектуальної праці зростає. За сучасних умов як у побуті, так і у діловому листуванні ми часто використовуємо такі поняття, як торговельна марка, торгова марка, товарний знак, фірмовий знак, знак для товарів і послуг, але називаємо їх по різному. У свою чергу, вважаємо, що кращому сприйняттю питання про те, що таке торговельна марка, допоможе вивчення історії її виникнення та розвитку.
В цьому плані варто нагадати, що традиція наносити на товари позначення виникла ще у сиву данину з клейма, якими користувалися стародавні гончарі. З історії відомо, що археологи знайшли маркований посуд, вироблений ще у кам’яному віці, понад п’ять тисяч років до н.е. На вироблених товарах вони зображували певні символи, які говорили про його належність тому чи іншому ремесникові. У такий спосіб, саме на посуді й з’явилися перші торговельні марки . В той же час, як дослідили археологи майже за чотири тисячів років до н.е. майстри Ассирії і Вавілону вирізали на камені, з якого згодом зводили споруди, свої клейма. Ці знаки, знайдені археологами в XX ст., можна вважати попередниками торговельних марок. Між тим, при розкопках у Помпеї були знайдені вивіска з „тавром” м’ясника, на якій було зображено п’ять окостів, вивіска молочника з брельєфом кози, пекаря із зображенням млина. Існують також документальні свідоцтва щодо появи торговельних марок на грецьких і римських світильниках. У Римі використання товарних знаків було вже не епізодичним, а постійним явищем. Римляни полюбляли маркування у вигляді бджоли, серця, ініціалів. Звичайно, що такі позначки носили характер функції відокремлення своїх речей від чужих, а люди які користувалися чужими позначеннями піддавались суворим покаранням [1, 4].
Свого подальшого розвитку торговельні марки набули у період середньовіччя, де з’явилася нова форма – торговельна, яка відображала характер торгівлі того часу, це марка гільдії. Вона була об’єднанням для ремісників, що спеціалізувалися на певному виді продукції.
У кожній гільдії була своя, легко впізнана торговельна марка, яка на той період гарантувала якість товару, пов’язуючи його при цьому безпосередньо з ім’ям конкретного виробника. Поступово маркування товарів у період середньовіччя ставало обов’язковим. Так, перший законодавчий акт, про торговельні марки, був прийнятий у 1266 році англійським парламентом і містився у Статуті. Цей Статут вимагав, щоб пекарі маркували виготовлений ними хліб і якщо хліб випечений недостатньої ваги то було відомо, хто в цьому винний. У Німеччині за допомогою різних клейм і позначень маркували гончарні вироби, клеймили худобу, засвідчували право володіння землею в Франції на той період часу вже існувала значна кількість міток і знаків як релігійних символів, масонських знаків, грошових знаків, геральдичних символів, особистих знаків друкарів. Саме у XV столітті з розвитком друкарства перші друкарі, усвідомлюючи необхідність захисту своїх видань від підробок, створювали власні знаки. Ці знаки друкували на першій або останній сторінці книги. На території України, як і у більшості країн Європи, торговельні марки почали використовуватися у гончарному виробництві та поступово розповсюджуватися серед представників інших професій таких, як: ковалі, столяри, ювеліри. Використання торговельних марок – клейм почалося ще за часів Київської Русі.
Звичайно, торговельна марка, її функції і масштаби з часом зазнали кардинальних змін, особливо під час індустріалізації Європейського континенту. У цей період формуються дві основні функції торговельної марки: розрізнення товару та рекламна функція. В умовах ринкової економіки та з розвитком міжнародної торгівлі підприємства стали дедалі більше користуватись маркуванням для позначення виробів, які вони виготовляють. Так, у другій половині XIX ст. у найбільш розвинутих країнах світу ( Франції – 1857 р., Італії – 1868 р., Бельгія – 1879 р., США – 1870 р., 1881р., Великобританія – 1875 р.) були прийняті закони про охорону права на торговельну марку. Знаменна подія, що започаткувала сучасну систему охорони інтелектуальної власності, відбулася 20.03.1883 року з підписанням Паризької конвенції з охорони промислової власності. Відповідно до неї об’єктами промислової власності визнавалися товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і зазначення походження товарів.
У Російському законодавстві перша згадка про торговельні марки датується XVII ст., 22.04.1667 р. було прийнято „Новоторговий Статут ”, де встановлювалися правила про внутрішню і зовнішню торгівлю, повелівалося позначати певні товари клеймом для відмежування російських товарів від іноземних. Крім цього, клеймо свідчило також про сплату мита [1, 6]. У 1774 р. було прийнято „Статут про промисловість”, який передбачав обов’язкове клеймування всіх російських товарів особливими фабричними або заводськими знаками [2, 16].
Саме ці нормативні акти вважаються першими законами Російської імперії в галузі охорони права на торговельну марку. У 1830 р. прийнято новий Закон в Росії „Про товарні клейма”, в якому було прописано власникам певних виробництв (суконних, паперових та інших фабрик) мати спеціальні клейма для позначення своїх виробів [1, 30]. Останнім дореволюційним актом щодо торговельної марки в Росії був закон „Про товарні знаки” від 26.02.1896 р. Цей закон продовжував діяти аж до Жовтневої революції. Потім всі підприємства були націоналізовані й потреба в торговельних марках відпала.
Відродження торговельних марок почалося в період непу. У 1922 р. було прийнято декрет „Про товарні знаки” [3, 9]. У СРСР у 1936 р. прийнято закон про обов’язкове нанесення на продукцію так званої “виробничої марки”. Із виходом товарів Радянського Союзу на зовнішній ринок виникла потреба в істотних змінах та оновленні законодавства про торговельні марки.У 1965 році СРСР ратифікував Паризьку конвенцію і Мадридську угоду. Велику кількість нововведень у системі охорони торгових марок мали закріпити марки закону СРСР від 3.06.1991р. „Про товарні знаки і знаки обслуговування”, але розпад Радянського Союзу виключив можливість набрання цим актом законної сили.
Першим законодавчим актом України, що рекомендує використання і охорону товарних знаків, стало „Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні”, затверджене 18.09.1992 р. В 1993 році був прийнятий закон „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” [4, 7]. З цього часу почалося сучасна епоха товарних знаків в Україні.
Таким чином, дослідження історичного розвитку поняття торговельної марки дає можливість зазначити, що марка як реальність з’являється в епоху середньовіччя В той же час, як правова категорії стає відмінною у другій половині XIX ст., юридично відокремившись серед інших засобів індивідуалізації товару і товаровиробника.
Список використаних джерел:
1. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно – правовий аспект): Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, – 2001. – 137с.
2. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула, Автограф, 2001. – 720 с.
3. Безух О.В. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності: Автореферат. дис… канд. юрид. наук. – Донецьк, 2001.– 19 с.
4. Д. Романенко. Еволюція торговельної марки. [Елетронний ресурс]–режим доступу http:// www.romanenko.bis/ua/ librarylpublicationl9.htme
Пінгбек: ______________________________________________________________