Історія та проблеми становлення технопарків в Україні


Тараненко Олег Миколайович,

Кандидат історичних наук, доцент кафедри інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

 

Аналіз світового досвіду показує, що економічне зростання розвинутих країн та їх окремих регіонів вже давно базується на використанні сфери знань і високих технологій, а їх ефективне поєднання гарантує прогресивний розвиток нації та людства. Однією з найбільш вдалих форм такої інтеграції є технопарки.

Саме тому проблемі розвитку технопарків починають приділяти увагу вчені та економісти. Зокрема, І. Антіпов [1] аналізував вплив технопарків на інноваційний розвиток, І. Каленюк та О. Сакун висвітлювали основні проблеми українських технопарків [2], А. Продіус, О. Дорошко визначали сутність та призначення технологічних парків [3; 4].

Основною метою статті є дослідження історії та проблеми становлення технологічних парків в Україні.

Технопарк – науково-виробничий територіальний комплекс, головне завдання якого полягає у формуванні максимально сприятливого середовища для розвитку малих і середніх наукомістких інноваційних фірм. В структурі технопарків представлені такі центри: інноваційно-технологічний, навчальний, консультаційний, інформаційний, маркетинговий, юридичний, фінансовий, економічний, промислова зона [1, 3].

Створення технопарків має за мету комерціалізацію науково-технічної діяльності, більш швидке просування наукових досягнень в матеріальну сферу. Крім того, в умовах кризової ситуації вузівської науки в Україні створення технопарків дозволить забезпечити науковців творчою роботою, що достатньо високо оплачується.

Історія становлення технопарків в Україні бере свій відлік з 1997 р., оскільки саме тоді з метою стимулювання інновацій і впровадження наукових результатів у виробництво, апробації механізмів підтримки реалізації результатів досліджень було ухвалено Закон України ,,Про спеціальну економічну зону ,,Яворів” і створено технологічний парк ,,Яворів” [5].

У 1999 р. було ухвалено Закон України ,,Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу ,,Курортополіс Трускавець” і створено перший і поки що єдиний в Україні технополіс [6]. Того ж 1999 р. було ухвалено Закон України ,,Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, згідно з яким діяло вісім технологічних парків [7]. З 1 січня 2005 р. набрав чинності Закон України ,,Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”, відповідно до якого до дев’яти технопарків, створення яких почалося в 1997 – 1999 рр., приєдналися ще сім [8].

Відповідно до Закону України ,, Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, технологічний парк (технопарк) – юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції [7].

Загалом можна виділити три етапи розвитку технопарків в Україні:

1)                період становлення й формування законодавчої бази їх функціонування (1997 – 1999 рр.);

2)                період піднесення (2000 – 2005 рр.);

3)                період занепаду, який розпочався з 2006 р. й зараз триває.

Станом на початок 2012 р., відповідно до Закону України ,,Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, в Україні діє 16 технопарків:

  1. ,,Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” (м. Київ);
  2. ,,Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона” (м. Київ);
  3. ,,Інститут монокристалів” (м. Харків);
  4. ,,Вуглемаш” (м. Донецьк);
  5. ,,Інститут технічної теплофізики” (м. Київ);
  6. ,,Київська політехніка” (м. Київ);
  7. ,,Інтелектуальні інформаційні технології” (м. Київ);
  8. ,,Укрінфотех” (м. Київ);
  9. ,,Агротехнопарк” (м. Київ);

10. ,,Еко-Україна (м. Донецьк);

11. ,,Наукові і навчальні прилади” (м. Суми);

12. ,,Текстиль” (м. Херсон);

13. ,,Ресурси Донбасу” (м. Донецьк);

14. ,,Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій” (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса);

15. ,,Яворів” (Львівська область);

16. ,,Машинобудівні технології” (м. Дніпропетровськ) [7].

За підсумками діяльності упродовж останніх 13 – 15 рр. українські технопарки забезпечили позитивне сальдо бюджетного балансу і балансу зовнішньоекономічної діяльності. Разом із тим, досвід технопарків в Україні доводить, що їх функціонування пов’язане з цілою низкою проблем. По-перше, понад 99 % реалізації інноваційної продукції припадає на три технопарки, створені на базі провідних наукових організацій Національної академії наук України – Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інституту монокристалів і Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лошкарьова. По-друге, нестабільність державної політики з підтримки технопарків позначилася на їхній ефективній діяльності. Недосконалість правової бази інноваційної діяльності на сьогодні посилює практика призупинення окремих статей чинних законів законодавчими або підзаконними актами. Так, статтями 21 і 22 Закону України „Про інноваційну діяльність” передбачалося стимулювання інноваційної діяльності шляхом встановлення податкових пільг [9]. Проте чинність цих статей була призупинена спочатку в 2003 р., а потім і в 2004 р., у 2005 р. – повністю скасована. За сучасних умов, при відсутності бюджетної підтримки інноваційної діяльності, цей закон є просто деклараційним.

Створення мережі українських технопарків відбувається в умовах ринку науково-технічної продукції, що формується в Україні під впливом низки несприятливих факторів, найважливішими є такі:

– обмежений попит на інноваційні пропозиції всередині країни;

– низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

– обмежені можливості фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету;

– відсутність зацікавленості фінансових і банківсько-кредитних систем у підтримці інноваційних проектів;

– наявність конкуренції на внутрішніх ринках з боку західних фірм розробників технологій, виробників і постачальників матеріалів, устаткування й технологій у цілому;

– прагнення західних замовників без скільки-небудь істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал, в першу чергу з технологій подвійного призначення;

– політична нестабільность в країні.

На жаль, констатуємо той факт, що на сьогодні технопарки є єдиною в Україні формою інноваційної діяльності, що реально діє. Розмови про створення в країні національної інноваційної системи так і залишаються розмовами. Внаслідок змін законодавства (повного виключення з нього будь-яких заходів державної підтримки інноваційної діяльності), а також внаслідок широкої кампанії витиснення технопарків з економічного й громадського життя країни, умови діяльності технопарків не є сприятливими.

 

Список використаних джерел:

  1. Антипов І. Інноваційний розвиток національної економіки в контексті створення інноваційних інфраструктур в освітній галузі / І. Антипов // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. – 2010. – Вип. 148. – С. 1 – 8.
  2. Каленюк І., Сакун О. Розвиток технопарків в Україні: історія та проблеми становлення / І. Каленюк, О. Сакун // Науковий вісник ЧДІЕУ. – 2011. – №2 (10). – С. 9 – 15.
  3. Продіус О. Інноваційний розвиток промисловості: реалії та перспективи / О. Продіус // Вісник Хмельницькогонаціонального університету. – 2010. – №1, Т. 1. – С.106 – 109.
  4. Дорошко О. Технопарки як засіб стимулювання інноваційної діяльності / О. Дорошко // Ефективна економіка [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=507.
  5. Закон України ,,Про спеціальну економічну зону ,,Яворів” [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/402-14.
  6. Закон України ,,Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу ,,Курортополіс ,,Трускавець” [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/514-14.
  7. Закон України ,,Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/991-14.
  8. Закон України ,,Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1702-15.
  9. Закон України „Про інноваційну діяльність” [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

 


This entry was posted in Архів. Bookmark the permalink.

One Response to Історія та проблеми становлення технопарків в Україні

  1. Pingback: ______________________________________________________________

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *